Abstract
У статті досліджується небезпечне ставлення людини до світу природи, що криється у прагненні збирати та колекціонувати природні ресурси та цікавинки. Авторка статті розглядає суперечливі прояви збирання в культурі колекціонування Англії доби Відродження як симптоми проблемного процесу, за яким стоять конкуруючі ідеології. Ставиться питання, чи п'єси Шекспіра можуть пролити світло не лише на фрагментарний процес збирання, але й запропонувати потенційні рішення, які можуть об’єднати їх з методологічним підходом “more-than-human”. Застосовуючи презентистську, екокритичну та біокультурну оптику, авторка статті висловлює міркування щодо того, чи можуть текстові репрезентації низки образів як окреслені, відокремлені та категоризовані приклади, що уособлюють ідею зібрання, уможливити нове екокритичне прочитання Шекспірового слова. Таким чином, в статті досліджується, чи може біокультурний екокритичний погляд на текстовий ландшафт Шекспіровий творів виявити потенційні рішення щодо людських стосунків із природою у світлі нинішньої екологічної кризи.